ЗАПРОШУЄМО НА НОВЕННУ ДО
СВЯТОГО ДУХА

З 18 ПО 26 ТРАВНЯ
ПЕРЕД КОЖНОЮ СВЯТОЮ МЕСОЮ

І, ІV та VII день новенни

Пісня: О Дух Творець

С.: Господи Ісусе Христе! В день Вознесіння Ти наказав своїм Апостолам «не відходити з Єрусалиму». Ти казав їм: «Йоан хрестив водою, ви ж будетие хрещені по кількох цих днях Святим Духом [...]. Коли Святий Дух зійде на вас, будете Моїми свідками... аж до краю землі» (Діян 1, 4 – 8). За прикладом Апостолів, котрі з Твоєю Матір’ю Марією та Твоїми учнями перебували протягом дев’яти днів на молитві, ми також прагнемо підготуватися за допомогою спільної молитви до приходу Святого Духа.

Чи Бог так зненавидів нас, що вигнав з раю Адама і Єву? Чи винен Він у тому, що наші прабатьки скуштували заборонений плід і через це були вигнані з Едемського саду в жорстокий світ? Звісно, ні. Бог лише з любові створив людину і поселив у чудовому місці. Та Він, крім свого милосердя, ще й справедливий і чесний. Як пообіцяв Адаму і Єві смерть після того, як не виконають обіцянки, так і виконав слово. Незважаючи на спокусу і вину диявола, Господь Бог дотримав те, що говорив.

Чи справді жива істота у лоні матері вже є маленькою людиною? Так, вже з моменту зачаття.

Усі ми знаємо, що неідеальні. Думка про свою праведність перед Богом уже є гріхом. Навіть «нема на світі такого праведника, що чинить добро, не згрішивши» (Проп. 7, 20). Та з кожним днем ми намагаємося стати кращими. І саме тому наводимо декілька порад для того, щоб удосконалити себе. Це вірші з розділу книги Проповідник (євр. «Когелет», гр. «Еклесіяст») Старого Завіту.

1. «Ліпше добре ім’я, ніж дорога олія» (Проп. 7, 1)
2. «Ліпше йти у дім, де плачуть, аніж у дім, де бенкетують. (…) Ліпше смуток від сміху, бо від смутного виду добрим стає серце» (Проп. 7, 2 - 3)
3. Краще перебувати серед мудрих людей, які зможуть чогось навчити нас
4. Кращий кінець справи, ніж її початок.

«Поверніться до мене усім вашим серцем у пості, у плачі у жалі.» (Йоіл 2, 12)
Традиційно з року в рік у християн всіх конфесій перед Великоднем наступає сорокаденний піст - час для роздумів, покути та очищення душі. У Візантійській традиції (Східній) цього року він починається 27 лютого, а в Латинській – 22 лютого, з приходом Попільної Середи.
В VIII ст.в Західному обряді з’явилася традиція посипати голову попелом, а в XI ст. Папа Урбант II затвердив її обовязковою для всієї церкви. З давніх-давен попіл був знаком слабкості і скороминучості людини, символом жалю і покути. «Бо я, неначе хліб, їм попіл...» (Псалом 102, 13). Починаючи з Середньовіччя попіл для покутного Богослужіння беруть зі спаленої Великодньої верби. Попільна Середа зобов’язує християн до строгого посту. «Ти є порох і вернешся в порох» (Буття 3, 19) чи «Покайтеся і вірте в Євангелію» (Марко 1, 15) – промовляє священик, посипаючи голову попелом. Ці слова повинні дати людині усвідомлення того ким вона є і показують їй її місце перед Богом, визначаючи головну мету Великого посту – покуту і навернення.