Сходження на гору Піп Іван
- Деталі
- Опубліковано: П'ятниця, 07 вересня 2018, 06:50
На День Незалежності України, 24. 08. 2018 р. в парафії «Зіслання Святого Духа» м. Червоноград було організовано поїздку в Карпати. Ціль поїздки сходити в гості до Попа Івана.
Піп-Іван Чорногірський — унікальна вершина: на ній наприкінці 30-х років ХХ ст. була збудована кам’яна обсерваторія, яка стоїть і донині. І хоча наукові дослідження тут не проводяться вже більш ніж півсторіччя, будівля приваблює багатьох туристів. На теперішній час частково відновлені для туристичних потреб і відомі під сучасною популярною назвою «Білий Слон».
За місцевими переказами Верховинського району Івано-Франківської області, свою назву гора дістала від скелі на вершині, яка нібито нагадувала священика. Нині скеля не існує. За іншими фолькльорними джерелами, назва гори походить від вітру, який там попіває (поспівує) — через це місцеві гуцули називають гору Попіван.
Окрім того, з Піп-Івану починається Чорногірський хребет, на якому зібрані 6 найвищих вершин України. Звідси можна пройтись ними всіма!
Частина парафіяльної громади 14 чоловік, із них двоє дітей Веронічка 8 років, Валерія 9 років розпочали свій шлях з Дземброні. Пригода розпочалася з молитви. Нашим провідником був наш наставник та духовний учитель отець Микола Леськів. З перших хвилин подорожі, перед очима відкривалися мальовничі краєвиди: хвойні ліси, долини, шпилі гір, різнобарв’я кольорів, поля чорниці, брусниці. Наш шлях пролягав через Смотрицькі водоспади та гору Вухатий камінь. Водні запаси поповнювали по дорозі з джерел. Джерел на маршруті до Піп-Івану вистачає. Піднявшись на гору та перечекавши негоду в обсерваторії природа знову порадувала нам чудо: мальовничу веселку.
Зворотній шлях пролягав повз гірське озеро Марічейка до КПП Шибене. Всю дорогу Отець Микола підтримував нас добрим словом, жартами, молитвою. Найменші учасниці експедиції з гідністю подолали весь шлях. Трішки змокнувши під дощем, назбиравши білих грибів, придбавши смачнющий сир, змучені і щасливі повернулися на базу в Яремче.
Якщо підбити підсумки, ми пройшли 2028 метрів в гору, зробили 27000 кроків, протяжність усього шляху 22кілометри. Це все ми здолали за 10,5 годин в дорозі.
Гори зачаровують своєю величчю, силою, спокоєм та красою.
Це не була звичайна екскурсія. Ми мали змогу зануритися в себе, подумати, дати самому собі відповідь на питання, які давно цікавили, проаналізувати, як воно є, як буде, і що робити далі. Подолати в собі своє «не можу». Зрозуміти, що зможеш здолати любі перепони на шляху. Головне ВІРА.
Ми мали чудові ВАКАЦІЇ!!!
PS. Хочу звернути увагу, що в горах, ми попали лише під невеликий дощик. Коли в той час у Яремче падав град. Напевно нам допомогла наша віра та спільна щира молитва під наставництвом отця Миколи.
Вікторія Дідур