Коцечко Тарас – «Тарік», усім своїм серцем любив Україну, став на Її захист та вірив у ПЕРЕМОГУ.
На превеликий жаль, війна щоденно забирає життя наших Захисників, цього разу ця болюча звістка торкнулася і нашої парафії.
Тарас – наш Захисник, наш Герой ЗАГИНУВ у бою в районі Часового Яру, 18 квітня 2023 р., а сьогодні, 23 квітня, ми з Ним прощалися в нашому Храмі. Святу Месу очолив єпископ Луцької дієцезії Віталій Скомаровський, а співслужили: військовий капелан, о. Іван Заяць та о. Казимир Шалай. Проповідь виголосив наш настоятель, о. Микола, який згадав останні слова Тараса, котрі він сказав місяць тому в нашому храмі, перебуваючи у відпустці: «Ви тут молитесь, а там це працює!»… (повний текс проповіді нижче)
Підтримуємо, розділяємо невгамовний біль такої втрати та виражаємо щирі співчуття Мамі і усій Родині, яка виховала справжнього Героя, який загинув не лише за Україну, не лише за Маму, родину, а який Героїчно загинув за тебе і за мене, віддав своє життя, щоб ми могли жити. Пам’ятаймо про це! Не забуваймо наших Героїв! Молімося за тих, хто загинув і огортаймо своєю молитвою тих, хто ще воює, щоб якнайбільше наших Захисників повернулося до дому НЕ в домовині.
«Війна забирає найкращих»…ми часто чуємо ці слова, але їхню глибину та значення нажаль розуміємо, коли втрачаємо близьких…
Але ми знаємо, що душа безсмертна, а пам’ять про наших Героїв – вічна, бо «Герої не вмирають!».
Господи, прийми душу нашого Тараса і усіх Захисників, які загинули захищаючи нашу Країну!
Проповідь:
«Улюблені в Христі брати і сестри! Христос Воскрес!
Ці слова християнського привітання сьогодні лунають по цілій Україні! Це радісний клич!
Та радість випливає з нашої віри в перемогу добра над злом, світла над темрявою, життя над смертю!
Це християнське гасло – під час війни набирає особистого змісту, коли лунають повітряні тривоги і чути вибухи, коли приклоняємо коліна над вбитими ворожою пулею, коли тобі страшно – тоді гукаймо до небес: Христос Воскрес!
Дев’ять місяців на війні… Дев’ять місяців мама носить дитину під своїм серцем і впродовж цього часу формує її, розмовляє з нею, гладить по голівці, дає їй їсти те, що сама їсть.
Своїм спокоєм закладає в неї терпеливість.
Своєю радістю малює на її вустах майбутню усмішку.
Власне стільки часу потрібно, щоб сформувалося нове життя. І саме стільки часу Тарас був на війні!
Там не було легко, але він не жалівся!
Був поранений, але повернувся в стрій.
Цих дев’ять місяців Мати носила його в своєму серці і щоденно шептала молитви перед Богом.
Той шепіт молитви ми чули у вашій родині!
Той самий шепіт було чути з уст дітей і дорослих, які в цьому храмі молилися і надалі будуть молитися за Тараса та усіх Захисників нашої Батьківщини.
Благословенний час…
Для Тараса цих дев’ять місяців були періодом тяжким, небезпечним, а водночас благословенним часом. Він був щасливим і всі це бачили! Ми бачили його радість, коли він був з нами під час відпустки. Він був щасливий, бо взяв на себе роль Архангела Михаїла, ставши до бою з вогняним драконом, щоб захистити тих кого любить. Він був щасливий, бо з землі до Неба доносились голоси молитов. Тарас також їх чув і казав:
- Ви тут молитесь, а там це працює! Ми відчуваємо ваші молитви! Ми потребуємо ваших молитов.
Він був щасливим, бо там відчув турботливу опіку Небесного Батька. Він там по новому впізнав Бога до якого сьогодні повертається назавжди. Він був той самий, а водночас інший!
«Скиньте із себе стару людину з її вчинками й зодягніться в нову, яка оновлюється для пізнання образу Того, Хто її створив». (Кол 3, 9-10)
Ось Мати твоя…
Мама втратила єдиного Сина, бо її первородний - п’ять років тому пішов до небес. Якби Тарас встиг написати заповіт то перші рядки були б з думкою про Маму…
Ми бачили, як він її любив!
Він звернувся б до своїх друзів – побратимів і сказав би вам: Ось мати твоя…
Він скерував би свій погляд на нас вірних цієї парафії і сказав би нам: Ось мати твоя…
Він глянув би на мешканців нашого міста і владу, всіх тих за кого віддав життя, щоб були вільні і сказав би нам: Ось мати твоя… Бережи її!
Друга думка це Батьківщина!
Ми бачили, як він її любив!
Бережіть її!
І на кінець він би сказав:
«Моліться за мене! Бо це тут працює»!
Амінь.»
с. М. Оксана Понідзельська CSSE
