Отець Піо – великий чудотворець та святий, який помер будучи засудженим церквою за самозванство. Про його життя існує безліч книг та документальних фільмів, проте базуються вони здебільшого на «земне життя» Cвятого. Та історія отця Піо, а особливо його духовне начало, прикрите порохом часу, таїть в собі багато захоплюючих фактів. Отець Піо – монах Чину Капуцинів, який понад пів століття мав на своєму тілі стигми – кровоточиві рани, які жоден лікар не міг вилікувати. Його часто супроводжував приємний аромат, який поширювався від одягу. Отець був чудовим сповідником, міг читати приховані думки людей. Він здійснював чуда та оздоровлення, а своїм життям навертав запеклих атеїстів.
Народився отець Піо 25 травня 1887 року в П’єтральчині в дуже бідній сімї. Батько двічі виїжджав до Америки на заробітки, а мати, будучи побожною жінкою, дбала про виховання та зміцнення християнських цінностей в дітей. Бажання стати священиком народилося в молодого Франческо дуже рано (до вступу до Чину Капуцинів отець носив ім’я Франческо). Проте відповідь на його перше прохання про вступ до Чину Капуцинів була негативною. Тільки восени 1902 року прийшла згода і вже 6 січня 1903 року Франческо вирушив розпочати своє нове життя в монашестві. Брати-капуцини завжди вирізнялися строгістю своїх правил, тому рік новіціяту – випробування перед вступом в монарший чин – в них особливий. Панувала повна убогість: за матрац отцю слугував мішок, наповнений листям кукурудзи,а їжа була бідною. Тричі на тиждень монахи в особливий спосіб відбуваючи покуту, бичували себе. Та отець Піо з великим ентузіазмом пройшов довгий рік новіціату, і вже 22 січня 1904 року був офіційно прийнятий до ордену отців Капуцинів, склавши обіти вбогості, чистоти і послуху. Здоров’я отця погіршувалося і настоятелі з надією на позитивну зміну клімату відправляли його у різні монастирі. Там, де з’являвся отець, ходили чутки, буцімто вночі з його кімнати чувся дивний шум, крик та рев. Деякі брати казали, що бачили його в екстазі під час молитви, піднесеним над землею. Та не зважаючи на це отець хворів дедалі більше. Медики казали, що він помирає… Отець Піо висловив своє бажання стати священиком. Та згідно із Кодексом Канонічного Права такі свячення можуть уділятися тільки з виповненням 24 років. А отцю Піо було 23… та у такому важкому випадку єпископ вирішив зробити виняток, і 10 серпня 1910 року брат Піо був висвячений на священика у катедрі в Беневенто.
Шість років отець прожив вдома, зважаючи на поганий стан здоров’я. Та у ці роки він переживав містичний досвід життя. Щоденно йому об’являвся Ісус, Богородиця, святі та ангели. Окрім того він вів жорстоку боротьбу з силами зла та сатаною, які приходили до нього під час сну.
В 1907 році отця призвали до військової служби, а 6 листопада 1915 року в військовому окрузі Беневенту він був записаний до Десятої оздоровчої компанії Неаполя під реєстраційним номером новобранця 2094/25. Повернувшись зі служби, падре Піо переїхав до Сан Джованні Ротондо, де був духовним проповідником у семінарії. Саме тут 20 вересня 1918 року під час молитви перед великим Розп’яттям у монастирській церкві він отримав стигмати – видимі і кровоточиві рани страждання і смерті Христа. Його руки і ноги були пробиті, а бік проколений.
Церква відмовлялась визнавати чудо отця Піо. Тому 5 липня 1923 року в Ватиканському офіційному віснику «Osservatore Romano” його було офіційно проголошено лицеміром та самозванцем. Святий Престол позбавляє його всіх повноважень, пов’язаних із священичим служінням, окрім Святої Літургії. Це стало громадською смертю для отця Піо, та вже у 1939 році Папою Пієм XII стає Евдженіо Паччелі, який будучи прихильником брата Піо, бере його під свій захист, назвавши його «спасінням Італії».
Отець продовжував свою місію. Він створив велику лікарню «Дім полегшення страждань». Та друга хвиля переслідувань, яка почалася в 1960 році не дозволяла отцю відвідувати хворих у цій лікарні. Усім монахам заборонили проявляти будь який вияв поваги чи наближатися до нього. Отцю Піо було 73 роки. Він був стареньким і немічним. А від нього забрали сусіда по келії, який допомагав йому довгі роки. Більше того, монахам заборонили допомагати отцю підніматися сходами. Святий Престол робив все можливе аби відгородити старенького від людей та церкви. Але отець витримав всі утиски. Папа Павло VI розпорядився , щоби були зняті всі заборони стосовно отця Піо. Тож останні роки свого життя він провів у спокої. Помер брат Піо 23 вересня 1968 року, у віці 81 року. Поховали святого у крипті Церкви Санта Марія делле Граціє, де його мощі знаходяться і досі.
16 червня 2002 року у присутності 250 тисяч вірних і паломників на площі святого Петра в Римі папа Іван Павло II проголосив отця Піо Святим. Його життя було сповнене важких випробувань і невизнання, а сьогодні отець Піо з П’єтральчини є одним із найпопулярніших святих Католицької церкви. Кожного дня тисячі прочан відвідують могилу святого отця з надією на благословення і одужання. А чуда біля його мощів творяться і нині. Життя падре Піо було сповнене драматичних подій, які він зумів вистояти, дотримуючись обіту послуху. Своїм життям він дає приклад для інших, ніби промовляючи: «фізичні муки та утиски - це ніщо, головне –духовна сила, чистота душі й віра».
Уляна Легка
Студентка факультету журналістики
ЛНУ ім. І. Я. Франка
