14 липня розпочався наш цікавий і деякою мірою складний шлях до Бердичівської Божої Матері, першого дня ми лише добиралися до Хмельницького, до місця з якого і відправились у шестиденне паломництво. А вже 15 липня, після Служби Божої, ми вирушили в нашу мандрівку, цей день був надзвичайно цікавим і пізнавальним, він також відзначився особливо фізичною втомою, хоча перебуваючи у тісному зв’язку з Господом ми витривало дійшли до місця ночівлі, де нас з турботою і приязню прийняло місцеве населення, а також парафія. З кожним днем фізична втома ставала другорядною, так як всі страждання, що траплялися у паломництві, ми жертвували Пресвятій Діві Марії у певних намірах, просячи щоб Вона заступалася за нас перед Своїм Улюбленим Сином.

Кожного дня ми духовно збагачувались, морально загартовувались, про дане паломництво можна сказати, що  – це найнеобхідніший і найкорисніший на сьогоднішній день вид відпочинку з Господом, який поєднує в собі відновлення фізичних і духовних сил людини. Щодня ми проходили десятки кілометрів, але вони були цікавими і не забутніми, ми отримували пізнавальну інформацію з конференцій, йдучи, кожен з нас мав змогу обдумати своє життя, змінити сприйняття світу, а також зблизитись з Богом. На паломництві була присутня велика кількість молоді, тому отці навчали як правильно обрати життєвий шлях, навчили любити себе таким, як ти є, адже Господь створює кожного оригінальним і не повторним, у своїй красі і величності. Щодня ми наближалися до Святого місця, тому коли увійшли у місто Бердичів нашій радості не було меж, там на нас чекала цікава і не вимушена атмосфера, нас зустрічало усе місто, всі фізичні слабкості відійшли і ми були на духовних крилах радості і любові. Після Урочистої Святої Меси, ми поїхали на наше місце відпочинку, де після облаштування для спання ми трішки відпочили і дружно пішли на нічну Адорацію та на Святу Месу, що відбувалася у верхньому Храмі о 24:00. Мали змогу ще в тиші помолитися перед чудотворною іконою Матері Божої Бердичівської. Паломництво вдалося дуже цікавим, тому раджу кожному з нас відвідати його, адже щоб бути гідними паломниками свого життя ми повинні  пізнати Господа ближче і бути з ним у тісному зв’язку.

Данильчак Софія