Сьомий дієцезіальний з'їзд міністрантів

Четвертого червня, у Брюховичах, відбувся сьомий дієцезіальний з’їзд міністрантів. Дякуючи нашому о. Миколі, ми також змогли взяти участь у цій зустрічі. З нашої парафії поїхало шестеро міністрантів: Давид і Даниїл Грібові, Данило Мельничук, Андрій Магера і я, Богдан Лобас. А всіх міністрантів було приблизно 270.

ВІДПУСТ ПАРАФІЯЛЬНИЙ ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА

Цьогоріч наша Римсько-Католицька Парафія Урочистістю Зіслання Святого Духа розпочала святкування ювілейної 320 річниці заснування парафії.

Молитва Taize у Львові

У неділю, 19 квітня, у храмі Преображення Господа Нашого Ісуса Христа УГКЦ у Львові відбулася зустріч молоді у дусі Тезе, в якій взяли участь і наші парафіяни з Червоноградської Римсько-Католицької Церкви.

Ця молитва була передусім за мир в Україні. Лунали чудові пісні, читання Євангелія, слово Владики Бенедикта і був час на молитву в тиші. Також під час молитви маленькі діти запалювали свічки всім присутнім у храмі. Це був вражаючий момент!

Міністранти

МОЛИТВА МІНІСТРАНТА 

ПЕРЕД МЕСОЮ

Ось за хвилину я приступаю «до вівтаря Божого, до Бога, який розвеселяє молодість мою».

Я приступаю до святого служіння і хочу виконати його добре. Прошу Тебе, Господи Ісусе, про благодать зосередження, щоб очі мої були спрямовані на вівтар, а серце моє було віддане тільки Тобі. Амінь.

 ПІСЛЯ МЕСИ

Боже, Твоя милість покликала мене до Твого служіння. Вчини, щоб я, освячений участю у Твоїх тайнах, зумів розпізнати своє покликання і, відважно слідуючи за ним, йшов тільки дорогою спасіння.

Через Христа, Господа нашого. Амінь.

Ким є міністрант?

Ministrare латиною означає "служити". Ми служимо Богові, коли долучаємо свої старання до того, аби Літургія була красива.
Міністрант є помічником під час відправлення св.Меси та під час інших літургійних молебнів.
Міністрант прислуговує священикові, коли приготовлюваний вівтар і жертовні дари, потрібні для жертви св.Меси.
Міністрант є тим, хто несе певні знаки, тобто визначені предмети, необхідні для св.Меси. Ними є предмети, які мають особливо важливе значення для Літургії. Вони мають щось представляти віруючим людям і вказувати на іншу дійсність.
Міністрант повинен сам бути знаком. Своїм служінням він показує, що кожен літургійний молебень, який правиться в храмі, є справою не лише священика, а й усієї парафії та всіх вірних!

 

Правила міністранта:

1. Міністрант любить Бога і задля Його слави взірцево виконує свої обов’язки.

2. Міністрант служить Христові в людях.

3. Міністрант працює над своїми вадами та характером.

4. Міністрант розвиває в собі Боже життя.

5. Міністрант пізнає Літургію і живе нею.

6. Міністрант усюди вносить справжню радість.

7. Міністрант пізнає Бога в природі.

8. Міністрант задля Христа знаходить колег у праці та відпочинку.

9. Міністрант уважний і сумлінний у навчанні та професійній діяльності.

10. Міністрант молиться за Батьківщину і служить Їй ретельною працею.

* * *

 

СТУПЕНІ ЗРОСТУ МІНІСТРАНТА

 1. Кандидат

Кандидатура повинна тривати не менше року. Впродовж цього часу майбутній міністрант не вдягає жодної літургійної шати.

На зустрічах вчиться молитов і як треба прислуговувати. Поглиблює свої знання про літургійний рік, літургійні шати та літургійний посуд.

 

 

2. Хоралист

Першим завданням хоралиста є подавання сигналів дзвінками. Він дзвонить на вихід три рази виходячи з сакристії, а також дзвонить ґонґом і дзвінками під час Святої Меси.

Під час підготовки хоралист вчиться літургійних молитов (н. п. латиною) та вчиться співати.

 

 

 

3. Міністрант Світла

Міністрант Світла носить свічки під час процесії, а також при читанні Євангелія.

На зустрічах поглиблює свої знання про значення і символіку світла в Церкві.

 

 

4. Міністрант Книги

Відповідає за всі книги, які використовується під час Святої Меси та інших богослужінь. Перед Літургією його обов’язком є приготувати читання в Лекціонарії чи Оремусі та приготовити Месал. Під час Святої Меси він подає головному служителю Месал, структуру якого повинен добре знати.

 

 

5. Міністрант Божого Слова (Лектор)

Є призначений до читання Святого Письма, крім Євангелія. Може також читати Вселенську молитву, а коли немає кантора (псалмоспівця) то може заспівати ренспонсорійний псалом.

Кожний міністрант, котрий хоче бути лектором, мусить навчитися дбайливо ставитись  до Святого Письма та правильно читати.

 

6. Міністрант Вівтаря (Аколіт)

Завданням Аколіти є прислуговування священику під час Меси подаючи йому дари, котрі скоріше були ним приготовлені.

На зустрічах вивчає назви і призначення літургійного посуду, літургійних шат та вчиться шанобливо до них відноситись.

 

 

7. Церемоніарій

Це найпочесніше і найважливіше служіння в міністранській послузі.

Обов’язком церемоніарія є:

-         проведення репетицій Богослужінь;

-         бути пильним продовж літургії;

-         подавання знаків служителю та міністрантам, що треба робити в даний момент;

-         подавання текстів молитов;

-         організація процесії на вхід і вихід;

-         обслуговування мікрофону;

-         подає команди в сакристії перед виходом і входом;

-         проведення  молитви перед і після Святої Меси;

-         реагує в нестандартних ситуаціях під час перебігу Літургії, наприклад немає пурефікатора і т. п.

Церемоніарієм може бути міністрант, котрий добре знає літургію і закінчив відповідний курс.

 

  ПОКРОВИТЕЛІ

ЛІТУРГІЙНОЇ СЛУЖБИ

Св. Домінік Савіо

(спомин 9 березня)

Домінік народився 2 квітня 1842 року на півночі Італії. У семирічному віці приступив до Першого Святого Причастя. Саме тоді накреслив план свого життя: «Буду сповідатися і причащатися частіше. Буду освячувати всі святкові дні. Моїми друзями будуть Ісус та Марія. Краще вмру, ніж згрішу». Отець Іван Боско прийняв Домініка до ораторії, коли той мав 12 років, в нього хлопчина попросив, щоб допоміг йому стати святим. Добрий, завжди безтурботний і радісний, прикладав великі зусилля, щоб бути вірним своїм учнівським обов’язкам і допомагати завжди своїм товаришам: навчав їх Катихизму, услуговував хворим, примирював тих, що сперечалися. Одного разу сказав одному з друзів: «Пам’ятай, наша святість полягає у тому, щоб бути завжди радісними. Стараймося тільки оминати гріх, який є великим ворогом, що краде у нас Божу ласку і мир серця. Виконуймо ретельно наші обов’язки». Вірний своєму плану, підтриманий Святим Причастям, до якого дуже часто приступав, та побожною любов’ю до Пресвятої Богородиці, був жертовний, сповнений дарів та харизм Божих.

8 грудня 1854 року Папою Пієм ІХ була проголошена догма про Непорочне Зачаття Пресвятої Богородиці, саме тоді Домінік посвятився Непорочній Діві і почав швидко просуватися вперед у святості. В 1856 році заснував з друзями «Товариство Непорочної Діви Марії», члени якого зобов’язувалися любити Ісуса, Марію та помагати друзям ставати кращими. Мама Маргарита – мати отця Боско – сказала одного дня до свого сина: «У твоїй ораторії є багато хлопців, але ніхто не перевершить доброту серця і душі Домініка Савіо. Його бачу завжди на молитві, залишається в церкві після всіх, відвідує Євхаристійного Ісуса тоді, коли інші біжать на перерву. Стоїть в церкві як ангел у Раю».

Домінік помер в Мондоніо маючи заледве 15 років. Його тлінні рештки вшановуються в Базиліці Марії Помічниці християн в Турині.

Св. Алойзій Гонзага

(спомин 21 червня)

Народився 1568 року в дворянській італійській родині.  Коли йому було дев’ять років, присвятив себе Діві Марії для повної чистоти.

В 17 років він вирішив стати єзуїтом, але батько був проти, оскільки старший син – спадкоємець, майбутнє для сім’ї.

Перебування у Товаристві не було для нього суворою школою, радше навпаки: ті пости, які він раніше сам на себе накладав, йому заради послуху відміняли.

Усього п’ять років Луїджі Гонзага прожив як брат-послушник у єзуїтів, і помер під час епідемії, що вибухнула 1590 року. Тиф його обійшов, а ось догляд за хворим чумою коштував йому життя. Зі свого ліжка святий юнак підводився тільки щоб стати навколішки перед Розп’яттям. А на дорікання, що він витрачає на це останні сили, відповідав: «Це стояння на моєму Хресному Шляху».

Він казав усім: «Я відходжу щасливий», а матері в останньому листі написав: «Не плачте як за мертвим – а як за тим, кому дано вічно жити перед Господом».

Помер маючи заледве 24 роки.

 

Св. Тарсикій

(спомин 15 серпня)

Святий Тарсикій жив в Римі в другій половині ІІІ століття, в епоху переслідувань християн за часів правління імператора Валеріана. Належав до близького оточення Папи Римського Степана І. Він допомагав пресвітерам на недільних богослужіннях, і йому доручили носити Євхаристію ув'язненим християнам. В таких умовах, Тарсикій, властиво ще дитина, перший виявляє готовність ризикуючи життям послужити в'язням за віру у Христа несучи їм Святе Причастя. Не відомо, як довго він виконував це відважне служіння. Одного разу ідучи вулицею міста пригортав, як завжди, до серця Євхаристійного Ісуса поспішаючи до терплячих братів і сестер та раптом його зосереджена постава впала у вічі галасливої юрби підлітків, яка бездіяльно тинялася містом. Побачивши Тарсикія, хлопці почали його кликати до себе, але він не втрачав зосередженості, адже ніс Христа до ув’язнених християн. Натовп наздогнав його. Що ж він таке ховає під одягом тулячи до грудей? - Непогамована і зла цікавість озвіріла. Юрба вимагала показати те, що так ретельно оберігав хлопчина. Тарсикій міцно пригортав Євхаристійного Ісуса до серця обороняючи від зневаги безбожників.

Тулив невидимого Христа, а його ніжне тіло повалене на дорогу, зазнавало щораз жорстокіших ударів. Полетіло каміння... Кров юнака просочилася у землю... Свідком того звірства став раптовий перехожий римський сотник Квадратус, таємний християнин. Побачивши жахливу картину він кинувся до розбишаків, які повтікали. Підійшов до побитого хлопчини, щоб надати йому допомогу, але Тарсикію ця допомога була вже не потрібна. Христос, Якого він з любов’ю пригортав до свого серця ще кілька хвилин тому, оберігаючи від зневаги, тепер взяв його у Свої Рамена навіки. Святі Дари Квадратус передав священику.

Це сталось 15 серпня 257 року. Тарцизія поховали в катакомбах святого Каліста у Римі.

 

Св. Станіслав Костка

(спомин 18 вересня)

Народився 1550 року в знатній польській родині. З дитинства вирізнявся чистотою і сором’язливістю. У 14 років вступив до віденської школи єзуїтів. Навчався ревно, і за три роки він став одним із найкращих учнів. В 14 років Станіслав вирішив вступити до Товариства Ісусового. Але в 1565 році він тяжко захворів, що був певен своєї швидкої смерті. Протягом хвороби він щиро молився аж прийшла до нього Матір Божа з Дитятком Ісус, яке дала йому потримати на руках. Після того Станіслав видужав. Він вирушив, пішки до Риму щоб вступити до монастиря. Батьки були проти рішення сина і робили все щоб його повернути додому. Але невдовзі після вступу в новіціату Станіслав знову захворів і щасливо помер в 17 років.

Його коротке перебування в новіціаті, однак, було незвичайним. Ніжна побожність цього юнака була така прекрасна, що по його смерті магістр новіціату написав листа про Станіслава і розіслав його по всіх єзуїтських Домах. За два роки, коли відкрили його гріб, щоби взяти звідти реліквії, тіло Станіслава Костки знайшли нетлінним.

 

 

 

 

Св. Йоан Берхманс

(спомин 26 листопада)

Йоан Берхманс народився в 1599 році в Бельгії. З 1612 року вивчав класичну літературу в Малінасе. Вступив до Товариства Ісуса в 1616 році.

У 1618 році він був направлений в Антверпен, щоб почати курс філософії.  Однак незабаром його відправили вчитися в Римську колегію. «З'явився маленький фламандець, схожий на ангела» - так в Римській колегії говорили про прихід Йоана.

Ідеальне виконання своїх обов'язків було для Йоана понад усе. Це був добрий, послужливий і смиренний чоловік. Берхманс в будь-який час був готовий взяти на себе додаткові обов'язки і послужити своїм братам - єзуїтам, особливо хворим, виконуючи саму не престижну роботу; крім того, він любив проповідувати по неділях на вулицях Риму.

Постійна напруга і зусилля підірвали його здоров'я. Лихоманка і кишкова інфекція не давали жодних шансів на виживання. У п'ятницю, 13 серпня 1621 року, як тільки розвиднилось, Йоан стиснув в руці розп'яття разом з розарієм та Статутом ордену - три предмети, які були йому найдорожчі, і попросив прочитати літанію до Пресвятої Діви. Він прошепотів: «Пресвята Діва дів, Матір цнотливих», і віддав останній подих.

Йоана Берхманса стали почитати святим практично відразу після його смерті.

Правила св. Йоана Берхманса SJ:

1.Моє серце тільки тоді може жити в безпеці, коли прибуде в щирій та дитячої любові до Божої Матері.

2.Мало говорити, багато робити.

3.Придавати велике значення маленьким справах.

4.Якщо я не прийду до святості в молодості, то ніколи не стану святим.

5.Думай про те, щоб подобатися Господу Богу, а Господь подумає про тебе.

6.Совісно контролюватиму пунктуальність ранкового пробудження.

7.Хто не цінує молитву, не встоїться в побожності.

8.Все, що робиш, роби старанно.

9.Терпеливість - вінець всіх чеснот.

10.Ніколи не роби того, що тобі в інших не подобається, а роби те, що в них подобається. 

 

Жести і положення тіла під час Богослужінь