Увечері 12 липня в Червонограді Львівської області Архієпископ Мечислав Мокшицький очолив урочистість внесення до парафіяльного храму Зіслання Святого Духа достовірної копії чудотворної ікони Матері Божої, яку подарували монахи пауліни з Ясної гори у Ченстохові.

Під час церемонії на центральному майдані міста настоятель парафії о. Микола Леськів пояснив, що ця подія відбувається в рамках святкувань 325-ліття заснування Кристинополя (тепер Червоноград) за сприяння і під патронатом Митрополита Львівського Мечислава Мокшицького та міського голови Червонограда Андрія Залівського. Священик зазначив, що новий образ був посвячений в Ченстоховському санктуарї 14 червня ц.р. в присутності делегації з Червонограда. Також розповів про долю чудотворної ікони, яку з Белза, розташованого на нинішній території червоноградської парафії РКЦ, 635 років врятував польський князь Владислав Опольчик, та про те, як вона потрапила до Ченстохови. 
Спільну молитву до привезеного образу Матері Божої розпочав Архієпископ Мечислав Мокшицький. Далі молитовну шану Божій Матері склали греко-католицькі і православні священики. На урочистість прибули Генеральний вікарій Львівської Архідієцезії о. інфулат Юзеф Павлічек, декан Жовківський о. прелат Юзеф Легович, священики, монахи і монахині та вірні з України та Польщі. Зокрема з Ясної гори у Ченстохові приїхали оті пауліни. Молитовна процесія пройшла вулицями Червонограда до нового храму Зіслання Святого Духа, де Архієпископ Мечислав Мокшицький очолив св Месу, виголосив проповідь та віддав місто Червоноград від покров Матері Божої Бельзької. Митрополит зокрема зазначив, що Мати Божа Белзька повертається на ці терени у важкий час, щоби зміцнити всіх у вірі, оживити надію й навчити шляху любові. Повертається до нас під час війни на території України й загибелі її синів, щоби навчати миру і прощення. Вона повертається додому, який бореться з нуждою і несправедливістю, для того, щоби нас охороняти і втішати. «Вона повертається до дому, який як шістсот літ тому, так і нині є домом багатьох культур, віровизнань і культур – мовив архієпископ Мокшицький. – Однак це Їй не перешкоджає, бо Вона, Мати Божого Сина, не є Матір’ю одного народу. Вона – Мати Церкви, тобто всіх нас, свідченням чого стала наша присутність і наша молитва. Цей образ, як кожен образ Матері Божої, не є ні польським, ні українським, ні німецьким, але є наш, твій і мій. Так само, як нема національного Євангелія, а є Євангеліє Ісуса Христа. Так саме. Хоч його читають різними мовами, але воно завше таке саме – Христове».

Автор : Костянтин Чавага

Джерело: www.rkc.lviv.ua