Київ зустрів нас холодним ранком, але вже наперед знаючи, що вразить нас на кожному кроці. Наша група з дев’яти осіб швиденько побігла в метро, щоб потрапити до Інституту св. Томи Аквінського, де ми змогли залишити речі, а згодом переночувати. Зігрівшись гарячим чаєм в їдальні навчального закладу, ми пішли підкоряти столицю України. Найпершою пам’яткою, яку ми побачили, стали Золоті Ворота. Це одна з небагатьох споруд, які збереглися до нашого часу, а побудовані вони ще у ХІІ столітті за правління Ярослава Мудрого. Наступною зупинкою став Національний заповідник «Софія Києвська». До його складу входить п’ять музеїв, в кожному з яких ми і побували. Варто зазначити, що Софійський собор – перша пам’ятка архітектури, на тереторії України, внесена до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Також нам вдалось піднятись на вершину дзвіниці і побачити панораму Києва.
Пройшовши Володимирським проїздом, ми потрапили у Михайлівський Золотоверхий монастир. Також нам вдалося почути Гімн України відтворений передзвоном понад трьох десятків дзвонів на баштовому годиннику. Побували і в головній споруді обителі – семиглавому Михайлівському Золотоверхому соборі.
Далі ми відвідали костел св. Олександра – головний діючий католицький храм міста.
Спустились Києвським фунікулером на нижню станцію, ми прогулялись біля Дніпра і погодували качок, які плавали в річці.
Не оминули ми й Гідропарк, на тереторії якого розташований музей «Київ в мініатюрі». Ми побачили мініатюрні копії київських архітектурних об’єктів.
Не забули ми й про найвідомішу вулицю Києва – Андріївський узвіз. Там традиційно була ярмарка різних картин та сувенірів. Звернули увагу й на пам’ятник персонажам фільму «За двома зайцями». Проте найвеличнішою спорудою стала Андріївська церква, збудована у стилі бароко архітектором Б. Растреллі. До церкви, яка є музеєм, ведуть чавунні сходи. Сама споруда має форму хреста, в кутах якого розміщені декоративні вежі на масивних стовпах. Вся маса спирається на двоповерховий будинок.
У вечері ми прогулялись вулицею Банковою де побачили особняк Спілки письменників України, будівлю Секретаріату Президента України, шедевральний «Будинок з химерами». І пройшлись освітленим вогнями гірлянд Хрещатиком, сфотографувались біля головної ялинки країни.
Наступного дня після літургії в каплиці інституту ми знову вирушили на екскурсію Києвом.
Найперше ми завітали до Меморіалу пам’яті жертв голодоморів українського народу. Скульптура дівчинки без очей, чорні стіни музею, книги імен осіб померлих від голоду навели на нас сумний скорботний настрій. Ми повинні пам’ятати цих людей!
Далі ми відвідали Києво-Печерську лавру. Там ми провели досить багато часу. Проте побували в кожному храмі. Побували і в Трапезній церкви, купол якого є найбільшим в Україні. Вдалося побачити могилу Петра Столипіна. Також нас вразили печери утворені ченцями монастиря ще у середньовіччі. Там ми побачили труни забальзамованих служителів лаври.
Не оминули ми й Національний музей історії Великої Вітчизняної вийни 1941 – 1945 років. Завершився другий день прогулянкою Хрещатиком.
Як автор цієї статті та учасник поїздки хотілось би висловити своє враження.
Для мене особисто ця поїздка стала незабутньою. Я побачила Київ у новому світлі. Столиця виявилася спокійною і романтичною. Кожна вулиця пахне минулим. Наприклад, дивишся на Дніпро і уявляєш як по ньому пливли чайки з козаками. І ще я дуже рада що я поїхала з хорошою компанією, молоддю нашої парафії, я задоволена і дуже щаслива.
Оксана Гірчак
